Зона комофорту в архітектурі

    зона комфорту в архітектурі

    Нікого ніколи не дивувало, що в іноземних, західних фільмах герої ходять вдома в тому самому взутті, що і на вулиці? На фото часто люди сидять на тротуатах? На газоні в центрі міста можна сісти та пообідати? Тут всі сходились на тому, що “там” краще, “там” вулиці чистіше. “Там” можна посидіти і на асфальті і на газоні.Мужчина лежит на траве босиком.

    А чому ж “тут” не можна? Що нам заважає тримати хоча б тротуари в чистоті? Артемій Лебедєв висловив ідею, що в “західних” державах зона комфорту кожної людини, виходить за межі її квартири, її під’їзду, вулиці та району. Не помилюсь, якщо скажу, що в Україні, так само як і в Росії, для більшості людей їхня зона комфорту обмежується помешканням, в кращому випадку оббивкою на вхідних дверях. А під’їзд, тротуар, вулицю, газон під будинком ми не вважаєм своїм і тому нам не потрібно турбуватись про нього. Ще в нашу зону комфорту часто входить автомобіль. В якому ми персуваємся по цій ворожій території з роботи до дому і назад.

    Як не дивно, але ця ідея має пряме відношення до архітектури та урбаністики. Якщо громадський простір в мене коло будинку грамотно організований, і мені приємно проводити на вулиці час, то чому я маю сидіти в чотирьох стінах своєї квартири? А якщо на вулиці, я не те що не маю місця присісти відпочити, а я з важкістю пересуваюсь містом, тому що весь простір належить автомобілям, тоді вибачте, краще я не буду з дому висовуватись.

    зона комфорту в архітектурі 01

    зона комфорту в архітектурі 02

    І такі тенденції можна наочно побачити в Львові. Прогуляйтесь центром міста. На пл.Ринок в хорошу погоду, Ви зможете помітити багато щасливих людей, котрі неспішно прогулюються, відпочивають сидячи на тротуарах та газонах, та насолоджуються напоями на відкритих терасах.  А тепер відійдемо трішки від ратуші. На площах , що знаходяться на межі історичного центру організовані паркінги. Про ніякий комфорт тут і не йдеться, люди змушені протискуватись між авто. Давайте відійдемо ще дальше. Близький центр. Розбиті вузькі тротуари, котрі наповнені людьми, котрі кудись поспішають. В полі зору ще іноді потрапляють хоча б якісь урни для сміття, лавки, та інші МАФи залишились в центрі. Про спальні райони мову навіть не ведем.

    Звісно ні одна розумна людина не захоче перебувати в такому хаосі, краще пересувати в своєму комфортному авто. Але як все таки було б чудово, якби наші зони комфорту не обмежувались дверима квартири, щоб ми могли приємно проводити час на загальному просторі, та всі були зацікавлені в його покращенні.

    зона комфорту в архітектурі 03

    зона комфорту в архітектурі 04

    зона комфорту в архітектурі 05

    зона комфорту в архітектурі 06

    зона комфорту в архітектурі 07

    Але тут виникає питання, що має бути швидше, “курка, чи яйце”? Тобто з чого потрібно починати? Облагороджувати громадські простори, розширювати тротуари, робити комфортним громадський транспорт? Чи в першу чергу переконувати громадськість, що ззовні вхідних дверей також комфортний простір. І про нього можна турбуватись як про своє.

    На мою думку це має відбуватись комплексно. Якщо людина не зрозуміє, що домівка не обмежується вхідними дверима, то і місто не зможе стати комфортним для неї. Це стосується всіх аспектів: від особистого транспорту до чистоти тротуарів.

    Курбатов Володимир