Конкурс на спорудження пам’ятника на Вулецьких пагорбах

    Думаю всім відома ситуація з архітектурними конкурсами на Україні, та власне у Львові. Хотів би повернутись до одного з них.

    Це конкурс на спорудження пам’ятника на Вулецьких пагорбах. Думаю всі Львів’яни встигли його роздивитись, та сформувати свою думку (урочисте відкриття відбулось 3 липня 2011р.). Я, особисто, проти цього монументу тнічого не маю: непогано виконаний, цікава ідея (десять пронумерованих каменів, що утворюють арку символізують десять Заповідей Божих, п’ятий камінь (“Не вбий”) зміщений), вибране хороше місце.

    Але альтернативний погляд архітектурної студії “CHAPLINSKYY & Associates” вибив в мене землю з під ніг. На конкурс, що проходив в Польщі, вони подали дві пропозиції, котрі розробляли дві команди:

    “Парк Пам’яті”

    “PER ASPERA AD ASTRA”

    Юліан Чаплінський незадоволений багатьма аспектами проходженння конкурсу: У вимогах вказувалось комплексне вирішення студенського парку, а перші три місця посіли польські скульптори, котрі подали лише вирішення пам’ятника. “На ходу” додали ще одну номінацію “за найкраще ландшафтне вирішення” надали її  ” Парку Пам’яті”, та прикріпили до пам’ятника переможця. Після довгої тяганини студію “CHAPLINSKYY & Associates” усувають від проектування. Повністю  www.chaplinskyy.com.

    Микола Кравцов в свою чергу на своєму блозі www.nickolaykravtsov.com описав за якими критеріями і як вибирали проект. За його словами така ситуація можлива. Справа в тому що на конкурсі ніхто не обговорює вартість проекту, а головне лише ідея. А коли залишається менше половини року до відкриття, то випливає, що б’ютжет сильно врізаний, а відповідного проекту під нього нема. Так само вийшло і тут. Так як він працює в Політехніці йому поручили в короткі терміни підготовити презентаційні матеріали варіантів посадки монуманту польського скульптора, щоб делегація могла обрати варіант, а Львів в свою чергу встиг побудувати до офіційного відкриття. Зрозуміло, що в такій ситуації про якісь цікаві архітектурні рішення не йшла і мова, найважливішим було побудувати це за декілька місяців.

    А те що конкурс обговорення проектів відбулись в Польщі, а не у Львові, не сподобалось  Тарасу Семущаку (фракція “Свобода”). У Львові свою думку мала б висловити громада.

    Тому маємо що маємо. І не важливо хто крайній в цій ситуації. Об’єкт вже є, наскільки добре, чи погано судити кожному особисто. Важливіше інше, якщо і дальше так буде продовжуватись архітектурні конкурси будуть проводитись як формальність. А тут вже будь-якого розвитку та становлення української архітектури чекати й годі.

    Курбатов Володимир