Безглузда бюрократія, або чому я більше не буду працювати в великих архітектурних компаніях

Цього разу, хочу поділитись з Вами власним  досвідом. Сподіваюсь багатьом він стане не лише цікавим, ай корисним.
Розпочалось це, у далекому 2010-у році. Я навчався в НУ “ЛП” і як більшість моїх одногрупників, був безробітним  та  без досвіду роботи. Коли  мій староста, котрий вже працював в одному великому проектному інституті, повідомив мені, що в них з’явилась вакансія, я був на сьомому небі від щастя, нарешті моя архітектурна кар’єра розпочалась!

Спочатку, все було чудово! Мене офіційно працевлаштували і я почав вчитись. Зранку в «Політесі», після обіду в проектному інституті. Якщо в Політехніці, я, як справжній студент, знав де можна «зхалтурити», то на новій роботі викладався на повну, проте, так тривало не довго… Буквально через декілька місяців робота ставала нецікавою, я вже перечитав усі ДБНи, СНіПи, каталоги і подібну макулатуру… (якщо чесно не прочитав, але вже добряче орієнтувався). Хоч і моя продуктивність почала поступово падати, через деякий час я став «профі», та на жаль, не в архітектурі… Я був профі в такій штуці як ХАЛТУРА, вміючи професійно переконувати, що багато зробив, проте, навіть не відкривав AutoCAD. В такій неповороткій бюрократичній машині, як проектний інститут, це було на складно.  Наприклад, за 30 років була лише одне суттєве нововведення: замість кульманів, поставили комп’ютери. Хоча дехто, з моїх співробітників, так і не навчився ним користуватись).

Я пішов на повну ставку –  так розпочались мої “робочі будні”. Ходив, протирав штани. Розвитку – нуль, … дарма витрачав свій час.
Існували  ще й   інакші нюанси:  Бували часи, що замовлень не було, зрозуміло, найчастіше взимку. Наприклад, на період з 01.2012 до 10.2012 роботи взагалі не було. Майже всі працівники писали заяви на скорочений робочий графік. Працювали по одному дню на місяць…безглуздо, але це правда.
Це  ще не найстрашніше. Звісно, були періоди коли робота була.  Проте, в  мене склалось враження, що більшість працівників – це керівництво: різні директори, завідувачі, ГАПи, ГІПи, начальники секторів, кімнат, відділів, та інші паперові бюрократи… Керувати було кому, а робити не дуже. Хоча,  робити теж було кому, а от вже переробляти ніхто не встигав.  З такою великою кількістю керівників, організація праці тяжіла до гри “поламаний телефон”. Ні на одному об’єкті не було все нормально. Щоразу доробляли, переробляли, доклеювали і добавляли.
Звісно, кожен працівник хотів від цієї «вмираючої тушки» втяти й  собі кусень. Заробляла, звісно, дирекція. Ситуації бували різноманітні: Робився об’єкт, проект здавався на друк вчасно, а віддавався замовнику з запізненням в рік, лише для того, щоб можна було поділити штрафи за прострочення термінів. Або, робили пропозицію, ніби ЕП, але доробіть ще те, се, і виходили ПП, відповідно,  замовник відмовлявся, тихо забирав проект, ставив інші печатки і до побачення. Про продаж готових проектів без печаток вже й нема шо говорити… І це не особнячки, а мільйонні державні замовлення!.
Звісно, я вже звільнився, але хочу застерегти Вас від такої помилки!
Тепер залишилось підсумувати:
+ Перший досвід для студентів
+Хороша практична школа
+Лояльний графік роботи (0,5ставки – 4 год/день)
+/-Можна халтурити
– Відсутній розвиток
– Немає  мотивації працювати,….  все одно буде перероблятись
– Неприємно коли тебе нагло обдурюють!.
Чи піду я ще колись працювати в проектний інститут? -НІ. ..Ця неповоротка бюрократична машина не для мене..

Чи пішов би я працювати в проектний інститут будучи студентом в 2010? -Так. ..Немає, на нинішній час, іншого виходу. Можна отримати багато практичного досвіду.
Що найважливіше, я навчився, як НЕ потрібно організовувати архітектурну студію.

[poll id=”2″]

 

безглуздя бюрократія1

Курбатов Володимир